Село Великі Озера Дубровицького району, перш за все вабить своєю красою, своїми краєвидами та затишком, що лягає на плечі кожного хто хоч лиш разок завітав у цей куточок Полісся. Та 1986 рік змінив долю кожного жителя, кожного деревця, а село сколихнулось від страшного болю…
Село отримало ІІ зону, що означало – зона обов’язкового безумовного відселення. 1990 року вирішено села Великоозерянської сільської ради відселити в Млинівський район Рівненської області. Перші переселенці виїхавли взимку 1992 року, ними були: Харкевич Василь Федорович та Колядич Іван Степанович. Переселення тривало до 1998 року. Переїхало в Млинівській район 250 сімей…
Та попри це уже 32 роки село бореться за своє життя , працює школа, будуються будинки, цвітуть сади і лише поодинокі двори темними очима своїх покинутих хат дивляться на світ, дорікаючи людям у їхній недбалості…
Можливо зовсім по іншому склалася б доля цих сіл і хуторів про які вже через пару десятків років ніхто і не згадає, може пишніше б цвіли сади і голосніше співали б птахи, але Чорнобиль назавжди клеймом став на долі кожного жителя у зоні обов’язкового безумовного відселення…
Аби учні пам’ятали про наслідки трагедії учні 6 класу разом із Яковець Н.В. підготували загальношкільний захід, метою якого було наголосити про потенційну небезпеку радіації, розповісти про ліквідаторів Чорнобильської АЕС та показати, що чужої біди не існує.
Сотні літ поволеньки пролинуть,
Стронцій розпадеться і помре,-
На новому полі неодмінно
Час його, мов попіл, приоре.